ВИШИВКА УКРАЇНСЬКОГО РУШНИКА. СИМВОЛІКА УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ

Доброго дня, шановні друзі! 

Цей пост я пишу українською мовою тому що  неможливо розмовляти про українську вишивку російською мовою.

Сьогодні я хочу поділитися з вами цікавою інформацією стосовно української символіки у вишивці. Особливо необхідно це знати тим вишивальницям, котрі мають на меті створити власний рушник або вишиванку. Отже, у цій темі ви познайомитеся з інформацією, а у наступній статі знайдете купу гарних схем для вишивки рушника чи сорочки.

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. На жаль, пам’ятки української вишивки збереглися лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту, трипільської культури.

Вишиванням споконвіку займалися жінки, які з поколіня в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.

Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли.

На превеликий жаль, втрачено багато старовинних орнаментів, які віками передавалися з роду в рід як магічні захисні обереги. Кружки, зубці, ромби, зигзаги давніх орнаментів нині сприймаються нами, як обстрактні лінії. Проте наші пращури не тільки зображали їх, але й «читали»: це була складна абстрактно-знакова система, яка давала змогу пізнавати світ, навколишню дійсність. Ці знаки символізували зображення землі, води, людей і тварин, птахів і рослин.

За мотивами орнаменти вишивок поділяються на 3 групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів. Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтво і всій слов’янськй міфології: різноманітні кружальця, трикутники, ромби, лінії, хрести.

  

В основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі, рослині. Крім поширеного символу «дерево життя» (продовження роду), який зображається стилізовано у  формі гілок або листя, у вишивках з рослинним орнаментом популярні такі мотиви, як «виноград» -  символ добробуту, щасливого одруження; «барвінок» - символ немеркнучого життя; «яблуко» - символ кохання тощо.

Калина – дерево нашого українського роду Колись, у сиву давнину вона пов’язувалась з народженням Всесвіту, вогненої трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це  весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.

 

Дуб – священне дерево, що уособлює Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Отже, на чоловічих сорочках дуб виступав як чудодійний оберіг життєдайної сили чоловічого роду.

З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей, худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви вкривається маками. Ніжна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити рід.

Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти та цнотливості.

Узори, що нагадують листя хмілю відноситься до молодіжної символіки. «Хміль» дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка.

Так ромбічні узори землеробських племен трипільської культури були символом родючесті. Ромб з крапкою посередині – символ засіяного поля.  Ромб із відростками або закрутками на зовнішніх кутах символізував проростання зерна. Круг, розетка – зображення сонця.

Берегиня – дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона є життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту.

Птахи – то символи людських душ.  На символіку птахів особливо багаті рушники Середньої Надніпрянщини.Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишито рушник. 

Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники. Цих пташок найчастіше вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок. Пава – це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона птах сімейного  щастя.

Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобиках ягідку калини, або сидять в основі дерева, символу нової сім’ї.

У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками – символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породілля вшанувати появу нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали образи та накривали святий хліб на столі.

Ідея родючості полів, плодючості тварин, продовження людського роду навіки закарбувалася в орнаментах і передавалася від покоління до покоління. Тож і ми не маємо права забувати заповіт наших далеких і близьких предків, переданий нам у такій своєрідній мистецькій формі. Адже і ми щось маємо передати нашим дітям, бо не доведи щоб сталося так, що передавати буде нічого.

Дякую за увагу!